Неділя, 17.10.2021, 13:36

Екологічні свята
Екологічний календар
Ми на Google Карті

Каталог файлів

Головна » Файли » Передовий педагогічний досвід.

ЛИСТОК. ЗОВНІШНЯ БУДОВА. ЖИЛКУВАННЯ. ЛИСТКИ ПРОСТІ Й СКЛАДНІ. РОЗМІЩЕННЯ ЛИСТКІВ НА СТЕБЛІ. ОСОБЛИВОСТІ МІКРОСКОПІЧНОЇ БУДОВИ ЛИСТКА В ЗВ’ЯЗ
[ Викачати з сервера (53.0 Kb) · Викачати видалено (53 КБ) ] 10.06.2014, 21:12

ЛИСТОК. ЗОВНІШНЯ БУДОВА. ЖИЛКУВАННЯ. ЛИСТКИ ПРОСТІ Й СКЛАДНІ. РОЗМІЩЕННЯ ЛИСТКІВ НА СТЕБЛІ. ОСОБЛИВОСТІ МІКРОСКОПІЧНОЇ БУДОВИ ЛИСТКА В ЗВ’ЯЗКУ З ЙОГО ФУНКЦІЯМИ. ВИПАРОВУВАННЯ ВОДИ ЛИСТКАМИ.

ВИДОЗМІНИ ЛИСТКІВ. ЛИСТОПАД

конспект заняття гуртка «Поглиблене вивчення біології» з практичними оздоровчими заходами на кожному етапі

 

                                                                                           Підготував

                                                                                           Павлюченко

                                                                                           Олег Борисович,

                                                                                           методист

                                                                                           біологічного відділу

 

Мета: а) навчальна: ознайомити з визначенням листка та його функціями; з різноманітністю листків за кількістю листових пластинок, за формою пластинки, її верхівки та основи; сформувати розуміння понять і термінів: листкова пластинка, основа листка, черешок, основа листкової пластинки, прилистки, розтруб, піхва трубчаста, листки (лопатеві, роздільні, розсічені) та інших; ознайомити з типами жилкування листків, типами листкорозміщення; з внутрішньою будовою листка; зі значенням транспірації; показати взаємозв’язок між зміною функції листків та наявністю у них певних анатомічних особливостей; б) розвивальна: формувати навчально-інтелектуальні уміння аналізувати, порівнювати, синтезувати, раціонально запам’ятовувати, здійснювати самоконтроль, робити висновки; в) виховна: формувати бережливе ставлення до живої природи, толерантне відношення учнів один до одного, відповідальність та допитливість.

 Обладнання та матеріали: таблиці: «Будова та різноманітність листків», «Внутрішня будова листка»; мультимедійний проектор, екран, медіа презентація; дидактичний матеріал (картки тестового опитування); ручки, зошити тощо.

Основні поняття й терміни: листкова пластинка, основа листка, черешок, основа листкової пластинки, прилистки, розтруб, піхва трубчаста, листки (лопатеві, роздільні, розсічені); жилкування (паралельне, дугове, сітчасте, дихотомічне); листкорозміщення (почергове, супротивне, кільчасте); епідерма, продихи, мезофіл, паренхіма (стовпчаста, губчаста); транспірація та дихання листків; рослини (листопадні, вічнозелені); каротиноїди, антоціан; рубець листковий; апарати ловильні тощо.

Література:

1. Біологічний словник / За редакцією академіків АН УРСР І.Г. Підоплічка, К.М. Ситника, Р.В. Чаговця. К., Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1974.

2. Біологія: Великий довідник для школярів та абітурієнтів /О.С. Батуєв, М.А. Гуленкова, А.Г. Єленевський та ін. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, - 2001.

3. Біологія: Довідник для абітурієнтів та школярів загальноосвітніх навчальних закладів: Навчально-методичний  посібник. – К.: Літера ЛТД, 2010.

4. Біологія: Тести. 6-11 класи: Посібник  / Автори-укладачі: Омельковець Я.А., Журавльов О.А. – К.: ВЦ «Академія», 2007.

5. Бугай О.В. Біологія у визначеннях, таблицях і схемах: Довідково-навчальний посібник./О.В. Бугай, А.Н. Микитюк, А.Г. Вовк. – Х.: Видавництво «Ранок», 2010.

6. Котик  Т.С., Морозюк С.С. Біологія. Завдання, диктанти, тести, перевірочні роботи: Навч. посібник для учнів 6-х класів. – Х.: Світ дитинства, 2000.

7. Котик Т.С. Біологія. 7 клас: Робочий зошит. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2010.

8. Лишенко І.Д., Міхеєва Г.М., Юрик Л.О. Біологія: Запитання. Задачі, вправи. Тести. 6 клас. Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000.

9. Мотузний В.О. Біологія: Навч. посіб. / За ред.. О.В. Костильова. – К.: Світ успіху, 2009.

10. Рейвн П., Эверт Р., Айкхорн С. Современная ботаника: В 2-х т. Т. 2. – М.: Мир, 1990.

11. Словник іншомовних слів / За редакцією академіка АН УРСР О.С. Мельничука. К., Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1985.

12. Яковлева А.М., Афонская Т.М. Сучасний тлумачний словник української мови. – Харків: Торсінг Плюс, 2009.

Тип заняття: вивчення нового матеріалу.

Методи та форми організації навчально-пізнавальної діяльності: словесні (розповідь, бесіда, пояснення), дедуктивні та індуктивні (порівняння, узагальнення, встановлення причинно-наслідкових зв’язків); контролю: усне та письмове опитування.

Оздоровчі заходи на занятті, пов’язані з формуванням наступних складових здоров’я:

1) фізичної (оптимальне, без особливих відхилень функціонування органів і систем організму)  – комплекс вправ фізкультурних хвилинок для покращення мозкового кровообігу, зняття стомлення очей;

2) психічної (рівновага психічних процесів і їхніх проявів) – вправа на відновлення здатності розслаблюватись, виходити зі стану напруження, знаходити психічну рівновагу – аутогенне тренування;

3) духовної (розуміння цілісності особистості, що характеризується здатністю до співпереживання, доброзичливістю, порядністю, терпимістю) – вправи для активізації емоційної діяльності «Закінчи речення одним словом»;

4) соціальної (розуміння соціальних потреб та інтересів, етика родинних зв’язків, соціальна адаптація) – вправа «Шість порад дратівливій людині»;

5) інтелектуальної (стимулювання пізнавальних процесів: сприйняття (слухового та просторового), уваги (підтримка довільної уваги, полегшення переключення уваги, її концентрація), пам’яті (збільшення обсягу осмисленого запам’ятовування через полегшення в складанні асоціацій)) – застосування музикотерапії (прослуховування фрагментів творів класичної музики (Моцарт, Гайдн, Бах, Гендель, Вівальді та ін.)).

 

План проведення заняття

(передбачає прослуховування фрагментів творів класичної музики (Моцарт, Гайдн, Бах, Гендель, Вівальді та інших) перед початком заняття, а також під час перерв між його частинами; інтелектуальна складова здоров’я).

 

I. Вступна частина:

1. Організаційний момент  (вправи: «Закінчи речення одним словом», «Шість порад дратівливій людині»).

2. Актуалізація опорних знань.

3. Мотивація навчальної діяльності.

4. Повідомлення теми, мети та завдань.

II. Основна частина:

5. Вивчення нового матеріалу (комплекс вправ фізкультурних хвилинок для покращення мозкового кровообігу, зняття стомлення очей).

6. Узагальнення, систематизація, контроль навчальних досягнень.

III. Заключна частина:

7. Підбиття підсумків заняття (аутогенне тренування).

8. Оголошення списку рекомендованих джерел.

Хід заняття

1. Організаційний момент:

1.1. Вітання, розміщення вихованців за відповідними робочими місцями, перевірка наявності необхідних для роботи матеріалів.

1.2. Розминка для активізації емоційної діяльності учнів (духовна складова здоровя). Вправи «Закінчи речення одним словом»:

1.2.1. «Уміти мислити необхідно для того, щоб…»: 1) працювати; 2) жити; 3) спілкуватися; 4) творити; 5) удосконалюватися; 6) перемагати.

1.2.2. «Я бажаю кожному з нас…»: 1) успіху; 2) перемоги; 3) наснаги; 4) творчості; 5) терпіння; 6) витримки; 7) толерантності.

1.3. Вправа «Шість порад дратівливій людині» (реконструкція речень за наведеними окремим списком ключовими словами) (соціальна складова здоровя):

1. Намагайтеся не залишатися наодинці зі своїми … /неприємностями/. Довіривши інформацію про них доброзичливій і розсудливій людині, отримаєте щиру… /зацікавленість/ по заявленим проблемам, співчуття та  турботу, забезпечивши собі значне полегшення. Такою людиною може бути батько, мати, брат, сестра, близький друг або навіть зовсім незнайома людина (випадковий попутник). В свою чергу, будьте готові самі виступити в ролі доброзичливого і співчутливого слухача чужої… /сповіді/.

2. Навчиться на певний час забути про свої… /турботи/, відволікаючись насущними потребами на роботі чи по дому. Ніхто не має права нав’язувати іншим похмурі… /думки/ і тужливий настрій. Будьте розумні і тактовні: не перетворюйте власну неприємність у світову… /проблему/.

3. Не демонструйте оточуючим спалаху… /гніву/. Привчайте себе до… /паузи/, що передувала б спалахові гніву. Під час цієї паузи осмислить ситуацію. В цьому випадку вам встигне прийти в голову думка про те, що спалах не дасть полегшення і викличе нові неприємності. Краще всього, коли у вас буде можливість розрядитися не гнівними словами, а помірною фізичною працею чи фізичними вправами. Здорова фізична… /втома/ вгамує ваш гнів.

4. Прислухайтеся до  думки… /опонента/, поважайте її і з достатньою часткою… /самокритичності/ ставтеся до своєї точки зору. Розумні вчинки не тільки корисні для справи, але й викликають… /повагу/ навколишніх.

5. Не можна бути… /досконалістю/ абсолютно в усьому. Не треба забувати, що таланти і можливості кожного з нас обмежені. Старайтеся передусім добре виконати головну свою… /роботу/ і те, до чого ви дійсно маєте… /покликання/. Для почуття задоволення достатньо мати успіхи в одній чи двох галузях, а решту виконуйте сумлінно і не нижче оптимального рівня.

6. Не пред’являйте надмірних вимог. Той, хто надто багато вимагає від оточуючих, постійно дратується від того, що вони не відповідають його надмірним вимогам. Великою… /помилкою/ є прагнення, постійно критикуючи, «переробити» (зробити зручною для вас) людину. Перспективи успіху тут мінімальні, зате такий стиль поведінки викликає  у неї вороже (в т.ч. в латентній формі) ставлення. Приймайте людей такими, якими вони є (кожний з нас має право на… /індивідуальність/). Старайтеся бачити в оточуючих достоїнства і в спілкуванні опирайтесь саме на ці якості. Таким чином, ви, навіть не ставлячи перед собою такої… /мети/, з часом помітите, що оточуючі вас люди «перевиховалися».

        Список ключових слів (наведених за абетковою ознакою):

1. Зацікавленість, неприємність, сповідь.

2. Думка, проблема, турбота.

3. Втома, гнів, пауза.

4. Опонент, повага, самокритичність.

5. Досконалість, покликання, робота.

6. Індивідуальність, мета, помилка.

 

2. Актуалізація опорних знань. Тест «Стебло» (варіанти вірних відповідей: 1в, 2б, 3г, 4в, 5а, 6а, 7г, 8б, 9в, 10в, 11г, 12в, 13а, 14б, 15в, 16б, 17а, 18г, 19в, 20а, 21г; 22в) (додаток А).

3.  Мотивація навчальної діяльності. Уявімо собі рослину, що раптово втратила орган пагону, що відіграє провідну (головну) роль у процесі  фотосинтезу через високий вміст в окремих його структурних елементах хлорофілових зерен. Чи є в такої рослини шанси на виживання? (Очікувана відповідь: є, але за умови швидкого відновлення у складі пагону нормального функціонування органу рослини, що називається листок). Прийом «Здивуй»: листки (лише одна пара) південноафриканської рослини Вельвичії дивної з пустелі Наміб є постійними органами з необмеженим ростом (на відміну від інших рослин) і здатні протягом понад 100 років наростати основою з одночасним відмиранням їх верхівок.  Вивченню вищезазначеного вегетативного органу рослини присвячене це заняття.

4. Повідомлення теми, мети та завдань. Тема. Листок, його зовнішня будова. Жилкування. Листки прості й складні. Розміщення листків на стеблі. Особливості мікроскопічної будови листка в зв’язку з його функціями. Випаровування води листками. Видозміни листків. Листопад. Мета: встановити взаємозв’язок між будовою та функціями листків. Завдання: ознайомитись: з визначенням листка та його функціями; з різноманітністю листків за кількістю листових пластинок, за формою пластинки, її верхівки та основи; з типами жилкування листків, типами листкорозміщення; з внутрішньою будовою листка; зі значенням транспірації; встановлення взаємозв’язку між зміною функції листків та наявністю у них певних анатомічних особливостей.

5. Вивчення нового матеріалу:

5.1. Листок,  його будова та функції

        Листок це бічний, здебільшого плоский орган пагона, що характеризується обмеженим ростом і наростає не верхівкою, як осьові органи, а основою. Дорослий листок складається із листкової пластинки та основи, між якими доволі часто формується звужена стеблоподібна частина – черешок. Листкова  пластинка  виконує основні функції листка: фотосинтез, транспірацію (випаровування води) та газообмін. Крім того, у листках можуть відкладатися запасні поживні речовини та нагромаджуватися вода. Іноді листок є органом вегетативного розмноження. Черешок  виконує опорну і провідну функції. Крім того, він орієнтує листок у просторі. Черешки відіграють важливу роль в утворенні листкової мозаїки – такого розташування листків на пагоні, коли вони не затіняють один одного. Листки без черешків називають сидячими (у гвоздики, кукурудзи). Основою  називають нижню, з’єднану зі стеблом частину листка. Іноді вона майже непомітна або має вигляд невеликого потовщення. Часто основа листка розростається, охоплюючи стебло, і утворює трубчасту піхву (у злаків, осок). На місці переходу піхви у листкову пластинку є язичок, який перешкоджає проникненню води, спор грибів чи личинок комах до пазухи листка. Нерідко біля основи листка утворюються парні бічні вирости – прилистки. Наприклад, у яблуні вони швидко опадають, а у бобових сильно розростаються і відіграють помітну роль у фотосинтезі та транспірації. Іноді прилистки зростаються, утворюючи своєрідний захисний виріст – розтруб (у гречки, щавлю). У дуба пухнастого та каштана їстівного прилистки формують захисний ковпачок, який прикриває молодий листок. Колючі прилистки у робінії (білої акації) захищають рослини від поїдання тваринами. Розміри листків найчастіше коливаються у межах від 3 до 10 см, а у деяких пальм сягають 20 м.

5.2. Прості та складні листки

        У простих листків завжди є лише одна листкова пластинка – цілісна або іноді настільки глибоко розсічена, що створюється враження великої кількості пластинок (у петрушки, полину). Крім того, у простих листків листкова пластинка  опадає разом  із черешком (у яблуні, смородини, дуба, верби, ліщини) або взагалі не опадає, а відмирає разом зі стеблами (у більшості трав’янистих  рослин). Прості листки переважають у рослинному світі. Серед них багато примітивних форм, що свідчать про давність їх походження. Складними називають листки, у яких до одного спільного черешка (рахіса) прикріплені дві, три чи кілька відокремлених листових пластинок (листочків) із власними черешками. Кожен листочок під час листопаду опадає самостійно. Залежно від розташування листочків на рахісі розрізняють трійчастоскладні (у конюшини, сої), парноперистоскладні  (у гороху, вики), непарноперистоскладні (у троянди, горобини, білої акації) та пальчастоскладні листки (у люпину, кінського каштана).

5.3. Форми простих  листків

        Форми пластинок простих листків у дорослому стані дуже різноманітна. За загальними обрисами листкової пластинки листки бувають: округлі (в осики), овальні (у подорожника), ланцетні (у верби), яйцеподібні (у груші), ниркоподібні (у копитняку), серцеподібні (у фіалки), стрілоподібні (у стрілолиста), списоподібні (у щавлю) та ін. Основа листкової пластинки може бути клиноподібною (у тополі), стрілоподібною (у стрілолиста), списоподібною (у берізки ), серцеподібною (у фіалки), а верхівка – тупою (у калюжниці), гострою (у верби), загостреною (у ліщини), виїмчастою (у вільхи) тощо. За обрисом країв листкової пластинки розрізняють листки цілокраї (у бузку), зубчасті (у кропиви), пилчасті (у суниці), виїмчасті (у лободи) та ін. Листкова пластинка може бути цільною або розчленованою більш-менш глибокими виїмками на лопаті, частки чи сегменти, які розташовуються перисто або пальчасто. Таким чином утворюються перисто- і пальчастолопатеві, перисто- і пальчастороздільні, перисто- та пальчасторозсічені листки. Коли виїмки по краю листкової пластинки досягають не більше 1/4 її ширини, листки називають лопатевими, якщо перевищують  1/3 – роздільними. Якщо ж виїмки доходять до центральної жилки, листки називають розсіченими. 

 

Комплекс вправ фізкультурних хвилинок (далі – ФХ)

       ФХ для покращення мозкового кровообігу

1. Вихідне положення (в.п.) – сидячи на стільці, 1-2 – плавно нахилити голову назад, 3-4 – голову нахилити вперед, плечі не піднімати. Повторити 4-6 разів. Темп повільний.

        ФХ для зняття стомлення очей

1. Швидко покліпати очима, заплющити очі й посидіти спокійно, повільно рахуючи до 5. Повторити 4-5 разів.

2. Міцно замружити очі (рахуючи до 3), розплющити очі й подивитися вдалечінь, рахуючи до 5. Повторити 4-5 разів.

3. Витягнути праву руку вперед. Стежити очима, не повертаючи голови. За повільними рухами вліво і вправо, вгору і вниз вказівного пальця витягнутої руки. Повторити 4-5 разів.

4. Подивитися на вказівний палець витягнутої руки на рахунок 1-4, потім перевести погляд вдалечінь на рахунок 1-6. Повторити 4-5 разів.

5. У середньому темпі проробити 3-4 кругових рухи очима в правий бік, стільки ж у лівий бік. Розслабивши очні м’язи, подивитися вдалечінь на рахунок 1-6. Повторити 1-2 рази.

 

5.4. Типи жилкування листків

        З нижнього боку листків рельєфно виступають жилки – судинно-волокнисті пучки, які з’єднують листки зі стеблом, забезпечують переміщення води, мінеральних  і органічних речовин та надають міцності. Розташування жилок на листкових пластинках рослин називають жилкуванням. Розрізняють такі типи жилкування листків:

1) паралельне  –  коли жилки  розташовані паралельно вздовж листка (у злаків);

2) дугове – коли жилки розташовані діжкоподібно;  біля основи та на верхівці листка вони зближені (у подорожника, конвалії, тюльпана);

3) сітчасте – коли від найпомітнішої центральної жилки відходять бічні, які теж галузяться, утворюючи більш-менш густу сітку (у клена, яблуні, кропиви);

4) дихотомічне, або вилчасте – характеризується роздвоєним галуженням жилок (у гінкго дволопатевого).

     Паралельне і дугове жилкування властиве, переважно, однодольним рослинам, а сітчасте – дводольним.

5.5.  Типи листкорозміщення

        Листкорозміщення – це розташування листків на стеблі у певному порядку. Виділяють такі основні типи листкорозміщення:

1) почергове, або спіральне – коли з кожного вузла відходить лише один листок, а основи послідовно розміщених листків можна з’єднати умовною спіральною лінією (у верби, яблуні, пшениці);

2) супротивне – коли з кожного вузла відходить по два листки, розташовані один проти одного, причому листки двох сусідніх міжвузлів розміщені хрестоподібно, щоб верхня пара не затінювала нижню (у м’яти, гвоздики, бузку);

3) кільчасте, або мутовчасте  – коли з кожного вузла відходить по три і більше листків (у воронячого ока, елодеї).

        Найпоширенішим у природі є почергове (спіральне) листкорозміщення. Часто на пагонах деревних і трав’янистих рослин пластинки усіх листків розміщуються горизонтально, причому так, щоб не затінювати один одного. Таке листкорозміщення називають листковою мозаїкою. Мозаїчне розміщення мають плющ, герань, граб, липа та ін.

5.6.  Внутрішня будова листка

        Типовий плоский листок зверху та знизу вкритий покривною тканиною – епідермою (шкіркою), яка виконує функції регуляції газообміну та транспірації, а також захисту. Найчастіше епідерма утворена одним шаром, як правило, безхлорофільних живих клітин зі звивистими оболонками, що забезпечує міцніше з’єднання їх між собою. У більшості рослин верхня епідерма вкрита потужним шаром кутину – жироподібної речовини яка утворює кутикулу – плівочку, що захищає листок від намочування, температурних коливань, проникнення збудників хвороб і шкідників. Нижня епідерма має слабко розвинену кутикулу та нерідко численні волоски, що зменшують перегрівання рослини і  знижують ступінь транспірації. В епідермі є продихи – спеціальні структури, що забезпечують газообмін та транспірацію. У більшості рослин вони складаються з двох заповнених хлоропластами замикаючих клітин богоподібної форми та продихової щілини між ними. Особливістю клітин продихів є те, що вони можуть змінювати свою форму, закриваючи та відкриваючи продихову  щілину. Рухи продихових клітин залежать від забезпеченості рослини водою, освітленості, температури та інших факторів. Кількість продихів коливається від 100 до 700 штук на 1 мм2 поверхні листка. Звичайно з нижнього боку листка їх більше, однак у рослин, листки яких плавають на поверхні води, продихи розташовані лише у верхній епідермі. Між верхньою та нижньою шкіркою розміщений м’якуш листка – мезофіл. У більшості рослин він неоднорідний, складається зі стовпчастої та губчастої паренхіми. Стовпчаста паренхіма прилягає до верхньої епідерми. Вона утворена одним чи кількома шарами видовжених, щільно зімкнених клітин, розташованих перпендикулярно до поверхні листка. Ці живі тонкостінні клітини заповнені хлоропластами, тому відіграють провідну роль у процесі фотосинтезу. Губчаста паренхіма розташована під стовпчастою. Вона складається з кількох рядів округлих, овальних чи кутастих клітин, розділених великими міжклітинниками. Ці клітини містять значно менше хлорофілових зерен, тому хоч губчаста паренхіма і бере участь у фотосинтезі, але виконує, в основному, функції газообміну і транспірації. Мезофіл листка пронизаний системою жилок, які складаються із провідних та механічних елементів.

5.7. Транспірація, її значення для рослин

        Транспірація – це фізіологічний процес випаровування рослиною води. Ще на початку XVIII ст. англійський лікар С. Хейлс помітив, що рослини споживають значно більше води, ніж тварини. Пояснюється це тим, що близько 90% поглинутої коренями води потрапляє в атмосферу у вигляді водяної пари. Так, за один вегетаційний період рослина картоплі випаровує  до 95 л води, а кукурудзи – понад 200 л. Найбільша кількість води (близько 90%) випаровується під час транспірації через продихи. По міжклітинниках губчастого мезофілу листків водяна пара потрапляє до продихів і через продихові щілини випаровується в атмосферу. Відкриванням та закриванням продихів рослина регулює інтенсивність транспірації. Рухи продихів залежать від ряду факторів:

1) втрати рослиною води (коли тургор листка знижується до певного критичного рівня, ширина продихової щілини зменшується);

2) концентрації вуглекислого газу (у більшості видів рослин підвищення концентрації СО2 призводить до закривання продихів);

3) світла (звичайно продихи на світлі відкриваються, а у темряві закриваються);

4) температури (підвищення температури понад  +30…+35º С може спричинити закривання продихів).

        Часткове випаровування води може здійснюватись і через кутикулу листків та  сочевички кори, однак воно відбувається у 10-20  разів повільніше, ніж через продихи. Інтенсивність транспірації залежить від багатьох чинників: температури та вологості повітря, інтенсивності освітлення, швидкості вітру, забезпеченості рослини водою. Встановлено, що при підвищенні температури листкової поверхні на кожні 10º С швидкість випаровування води зростає приблизно удвічі. Цей процес дуже посилюється при сухому вітрі, а при достатньому насиченні повітря водяною парою – уповільнюється. Транспірація – життєво необхідний для рослини процес, завдяки якому забезпечується постійних рух води через корені, стебла та листки, відбувається регуляція водного і температурного режимів рослин. Крім того, транспірація запобігає перегріванню  листків, розвантажує провідну систему рослини від надлишку води тощо.

5.8. Дихання листків

        У рослин, які мають незначні розміри, газообмін здійснюється шляхом дифузії газів через усю їх поверхню, але у більшості вищих рослин для цього є спеціальні пристосування: продихи на листках і зелених стеблах трав’янистих рослин, а також сочевички у корі дерев’янистих форм. Оскільки клітини листків містять хлоропласти, то у них одночасно відбуваються і фотосинтез, що супроводжується поглинанням вуглекислого газу і виділенням в атмосферу кисню, і дихання, під час якого поглинається кисень та виділяється вуглекислий газ. Кисень, що виділяється хлоропластами, може одразу ж використовуватись мітохондріями, а продукт дихального метаболізму мітохондрій – СО– може використовуватись хлоропластами. Звичайно під час фотосинтезу рослина вивільняє значно більше кисню, ніж споживає під час дихання, але за умов недостатнього освітлення процес фотосинтезу у рослин послаблюється, тому СО2  може виділятися більше, ніж споживатися. Швидкість газообміну у рослин регулюється відкриванням і закриванням продихів.

 5.9.  Листопад, фактори, що його спричинюють

        Листопадом називають явище масового опадання листків. Рослини, які хоча б недовго перебувають у безлистому стані, називають листопадними. Натомість вічнозелені рослини цілорічно несуть зелені листки, які в міру старіння поступово замінюються  новими. У більшості рослин – і листопадних, і вічнозелених – листки живуть кілька місяців. У деяких вічнозелених рослин субтропіків, тайги, тундри та високогір’їв тривалість життя листків набагато більша і становить від 2 до 5 років, а у хвойних – навіть до 15-18 років. Однак листки все одно опадають, тому поняття «вічнозелені» дещо умовне. Насправді, вічнозеленість  не завжди пов’язана з тривалістю життя окремого листка. Обов’язковою для вічнозелених рослин властивістю є розгортання нових листків тоді, коли ще не опали старі.

        Листопад як біологічне явище пов’язаний з процесом старіння листків, за якого поступово зменшується інтенсивність фотосинтезу і дихання. Видимою ознакою старіння листка є його пожовтіння чи почервоніння, зумовлене руйнуванням хлорофілу та накопиченням інших пігментів – каротиноїдів і антоціану. У тканинах старих листків відкладаються деякі солі та зменшується вміст вуглеводів і амінокислот. У процесі старіння листка дводольних деревних рослин біля його основи формується віддільний шар, по якому листок і відокремлюється від стебла. При цьому провідні елементи закупорюються, а ранева поверхня  затягується скорковілими клітинами і перетворюється на листковий рубець. У однодольних та трав’янистих дводольних віддільний шар не утворюється, а листки відмирають і руйнуються поступово, разом зі стеблами. У листопадних дерев і кущів скидання листків на зиму має важливе пристосувальне значення, оскільки дає змогу зменшити витрати води тоді, коли у зв’язку з похолоданням сповільнюється її надходження у рослину. У рослин пустельних і напівпустельних районів навпаки спостерігається літній листопад. Це дає їм можливість пережити критичний період високих температур і значної сухості повітря з найменшими втратами води. 

5.10. Видозміни листків

        У процесі пристосування деяких рослин до різноманітних умов місцезростання їхні листки істотно змінилися. Найхарактернішими видозмінами листка є колючки, вусики, покривні луски, водозапасаючі листки, ловильні апарати.  Колючки у кактусів і молочаї захищають соковиті стебла від поїдання тваринами та зменшують транспірацію. Колючки листкового походження є й у барбарису. У білої акації на колючки перетворились прилистки, в астрагалів – черешки, у будяків та осотів – кінчики центральної та бічних жилок листків. Вусики листкового походження розвиваються у гороху, чини, вики, гарбуза. Вони  виконують роль органів переміщення і утримування на опорі. Покривні луски на бруньках, цибулинах, кореневищах виконують захисну функцію. Водозапасаючі листки алое та очитків утримують значну кількість вологи, яка використовується рослинами під час посухи. Ловильні апарати комахоїдних рослин є одними з найцікавіших видозмінених листків. Наприклад, у росички, яка часто трапляється на болотистих ґрунтах, листки густо вкриті залозистими волосками, що виділяють липкий секрет і травні ферменти. Комахи, які потрапляють на волоски, прилипають і перетравлюються, а рослина таким чином забезпечує себе азотистими сполуками.

6. Узагальнення, систематизація, контроль навчальних досягнень:

6.1. Усне опитування за матеріалом вивченої теми:

6.1.1. Що вчені розуміють під поняттям листок? (Листок це бічний, здебільшого плоский орган пагона, що характеризується обмеженим ростом і наростає не верхівкою, як осьові органи, а основою).

6.1.2. Які основні функції листка вам відомі? (Фотосинтез, транспірація (випаровування води) та газообмін).

6.1.3. Які додаткові функції листка вам відомі? (Запасання поживних речовин, нагромадження води, вегетативне розмноження).

6.1.4. Яку будову має дорослий простий листок? (Складається із листкової пластинки та основи, між якими доволі часто формується звужена стеблоподібна частина – черешок).

6.1.5. Які функції виконує черешок? (Опорну і провідну).

6.1.6. Що вчені розуміють під основою листка? (Нижню, з’єднану зі стеблом частину листка).

6.1.7. Що представляє собою основа листка у злаків та осок? (Основу, що розростається, охоплюючи стебло, і утворює трубчасту піхву).

6.1.8. Який вигляд мають у гречки та щавлю прилистки? (Вони зростаються, утворюючи  своєрідний захисний виріст – розтруб).

6.1.9. У чому відмінність простих та складних листків? (У простих листків завжди є лише одна листкова пластинка (цілісна або глибоко розсічена), а у складних до одного спільного черешка (рахіса) прикріплені дві, три чи кілька відокремлених листкових пластинок).

6.1.10. Які листки науковці називають лопатевими? (Листки, що мають виїмки по краю листкової пластинки не більше 1/4 її ширини).

6.1.11. Які типи жилкування властиві більшості видів однодольних рослин? (Паралельне і дугове).

6.1.12.  Яке  листкорозміщення є найпоширенішим у природі? (Почергове (спіральне)).

6.1.13. Як називається покривна тканина та м’якуш листка? (Епідерма та мезофіл).

6.1.14. Які структури епідерми листка забезпечують газообмін та транспірацію? (Продихи).

6.2.Складання сенкану по вивченій темі

        Пояснення: слово «сенкан» походить від французького слова «п’ять» і позначає вірш у 5 рядків. Під час складання сенканів необхідно дотримуватись таких правил:

перший рядок має містити слово, яке позначає тему (зазвичай це іменник);

другий рядок – це опис теми, який складається з 2-х слів (2 прикметники);

третій рядок називає дію, пов’язану з темою, і складається з 3-х слів (зазвичай це дієслова);

четвертий рядок є фразою, яка складається з 4-х слів і висловлює ставлення до теми, почуття з приводу обговорюваного;

пятий рядок складається з одного слова – синоніма до першого слова, у ньому висловлюється сутність теми, ніби підбивається підсумок.

        Прогнозований варіант:

1. Листок.                                                             

2.  Простий, складний.                                         

3. Фотосинтезує,  випаровує, дихає.                  

4.  Видозміни:  захист, водозапасання, опора. 

5.  Мезофіл.                                                                      

7. Підбиття підсумків заняття:

7.1. Зазначення позитивних та негативних моментів заняття.

7.2. Проведення аутогенного тренування (психічна складова здоровя).

        Аутотренінг набагато сильніший, ніж звичайна саморегуляція, оскільки він пропонує систему вправ, яка надає можливість впливати за допомогою образних уявлень на вегетативну нервову систему, і через останню – на функціонування внутрішніх органів. Для оволодіння навиками аутотренінгу потрібно близько місяця щоденних занять тривалістю 10-15 хвилин, краще займатися двічі на день.

        Текст аутогенного тренування для зняття емоційного напруження, знаходження психічної рівноваги (виконується сидячи на стільці в розслабленому стані, витягнутими ногами, руками, що опущені на коліна, прикритими очами):

1. Я відпочиваю. Звільняюсь від усякого напруження. Розслабляюсь. Відчуваю себе вільно і легко. Я спокійний (спокійна). Я нічого не очікую. Звільняюсь від скутості і напруження. Все тіло розслаблене. Мені легко і приємно.

2. Розслаблені м’язи правої руки. Розслаблені м’язи плеча, передпліччя. Розслаблені м’язи правої кисті і пальців. Розслаблені м’язи лівої руки. Розслаблені м’язи плеча, передпліччя. Розслаблені м’язи лівої кисті і пальців. Обидві руки розслаблені. Вони лежать нерухомі і важкі. Відчуваю вагу в руках. Приємне тепло проходить по руках. Тепло доходить до пальців. Тепло пульсує в кінчиках пальців. Я спокійний (спокійна).

3. Розслаблені м’язи правої ноги. Розслаблені м’язи стегна і гомілки правої ноги. Права стопа лежить вільно і розслаблено. Розслаблені м’язи лівої ноги. Розслаблені м’язи стегна і гомілки лівої ноги. Ліва стопа лежить вільно і розслаблено. Обидві ноги розслаблені. Відчуваю вагу ніг. Я спокійний (спокійна). Приємне тепло відчуваю в ногах. Відчуваю тепло в стопі і кінчиках пальців. Мені приємно. Я звільнився (звільнилась) від усякого напруження. Відчуваю себе вільно і легко. Я цілком спокійний (спокійна).

4. Все тіло розслаблене. Розслаблені м’язи спини. Плечі опущені. Розслаблені м’язи грудей. Відчуваю вагу розслабленого тіла. Розслаблені м’язи живота. Відчуваю приємне тепло в усьому тілі. Я спокійний (спокійна).

5. Голова вільно опущена. Розслаблені м’язи обличчя. Брови вільно розведені. Лоб розгладився. Повіки опущені і м’яко зімкнуті. Розслаблені крила носа. Розслаблені м’язи рота. Губи ледь відкриті. Розслаблені м’язи щелеп. Відчуваю прохолоду на шкірі лоба. Все обличчя спокійне, не напружене. Я цілком спокійний (спокійна).

6. Я повністю звільнився (звільнилась) від напруження. Все тіло розслаблене. Почуваю себе легко і невимушено. Дихаю вільно і легко. Дихаю рівно і спокійно. Прохолодне повітря приємно холодить ніздрі. Приємна свіжість вливається в легені. Я спокійний (спокійна).

7. Серце б’ється рівно і спокійно. Серце б’ється ритмічно. Я вже не відчуваю його биття. Почуваю себе легко і невимушено. Мені приємно. Я відпочиваю.

8. Я відпочив (відпочила). Відчуваю прилив нових сил. Відчуваю легкість в усьому тілі. Відчуваю бадьорість в усьому тілі. Відчуваю бадьорість і свіжість. Відкриваю очі. Хочеться встати і діяти. Я сповнений сил і бадьорості. Встаю!

        Після цього треба швидко ривком встати; підняти руки і розвести в сторони; зробити різкий і глибокий вдих; при вдиху затримати дихання, потім напружено і глибоко видихнути.

        Домашнє завдання: систематично проводьте аутогенні тренування в домашніх умовах (бажано двічі на день – вдень і ввечері), маючи внутрішню готовність і прагнення повністю і якомога краще виконати всі необхідні інструкції з аутотренінгу.

8. Оголошення списку рекомендованих джерел (див. п. 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8 списку літератури ).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

Тест «Стебло»

1. Стебло – це:

а) вісь пагона, що складається з вузлів та міжвузлів і росте за рахунок верхівкового (апікального) росту; б) вісь пагона, що складається з вузлів та міжвузлів і росте за рахунок вставного (інтеркалярного) росту; в) вісь пагона, що складається з вузлів та міжвузлів і росте за рахунок верхівкового (апікального) та вставного (інтеркалярного) росту; г) вісь рослини з місцями прикріплення до нього листків.

2. До основних функцій стебла відносять:

а) опорну (механічну) та  запасання; б) опорну (механічну) та  провідну; в) опорну (механічну) та розмноження; г) провідну та захистну.

3. У злаків стебло за формою поперечного перерізу є:

а) тригранним; б) чотиригранним; в) сплюснутим; г) циліндричним (округлим).

4. У кукурудзи стебло за орієнтацією у просторі є:

а) сланким; б) повзучим; в) прямостоячим; г) витким.

5. За наявністю деревини стебла поділяють на:

а) трав’янисті, напівдерев’янисті та дерев’янисті; б) однорічні, напівдерев’янисті та дерев’янисті; в) однорічні, дворічні  та дерев’янисті; г) однорічні, напівдерев’янисті, багаторічні.

6. Зовні трирічну гілку липи вкриває вторинна покривна тканина, що виконує захисну функцію, яка утворюється за рахунок поділу клітин твірної тканини – фелогену, має назву:

а) корок; б) кора; в) епіблема; г) перицикл.

7. Розташований під вторинною покривною тканиною шар стебла, що має назву кора, утворений:

а) однорідними тонкостінними клітинами паренхіми, що виконують функцію запасання; б) зовнішнім рядом клітин механічної тканини – пластинчастої коленхіми та внутрішнім шаром клітин основної тканини (паренхіми) з розміщеними в останній крохмальними зернами і кристалами щавлевокислого кальцію; в) зовнішнім рядом клітин механічної тканини – пластинчастої коленхіми, багатошаровою ділянкою клітин основної тканини (паренхіми) та розташованими глибше однорідними (за будовою та функцією) клітинами лубу (флоеми); г) зовнішнім рядом клітин механічної тканини – пластинчастої коленхіми, багатошаровою ділянкою клітин основної тканини (паренхіми) та розташованим глибше комплексом тканин, що представлений твердим лубом (луб’яними волокнами) та м’яким лубом (ситоподібними трубками, клітинами-супутницями, клітинами паренхіми).

8. Розташована під корою твірна тканина з тонкостінних прямокутних клітин, що відкладає внаслідок поділу назовні клітини лубу (флоеми), а до центру -  клітини деревини (ксилеми), називається:

а) перицикл; б) камбій; в) мезодерма; г) зона поділу.

9. Розташована у рослин помірних широт під корою стебла твірна тканина відкладає протягом весни, літа та осені:

а) назовні та всередину однакову кількість клітин, що формують елементи лубу та деревини; б) назовні більшу кількість клітин (елементів лубу), а всередину меншу кількість клітин (елементів деревини); в) назовні меншу кількість клітин (елементів лубу), а всередину більшу кількість клітин (елементів деревини); г) почергово в межах двох послідовних вегетаційних періодів більшу або меншу кількість клітин лубу (деревини).

10. Деревина (ксилема) – це комплекс тканин, розташованих між камбієм та серцевиною деревної рослини, що складається з:

а) провідних елементів – судин (трахей) та деревних волокон; б) провідних елементів – судин (трахей), трахеїд  та деревних волокон; в) провідних елементів – судин (трахей), трахеїд; деревних волокон та основної паренхіми; г) провідних елементів – судин (трахей) та волокон (луб’яних, деревних).

11. Центральна частина стебла, яка складається з округлих чи багатокутних тонкостінних, пухко розташованих клітин основної тканини, називається:

а) флоема; б) ксилема; в) деревина; г) серцевина.

12. Ряд тонкостінних, пухко розташованих клітин, що починається від серцевини, проходить через деревину, камбій,  луб до основної тканини (паренхіми) кори;  забезпечує переміщення в горизонтальному напрямку поживних речовин, називається:

а) пропускний пучок; б) провідний пучок; в) серцевинний промінь; г) трахеїда.

13. Річне кільце деревної рослини помірних широт утворює:

а) відкладена протягом активного вегетаційного періоду (весна, літо, осінь) деревина з провідними елементами (трахеями, трахеїдами), що мають тонкостінні оболонки клітин з великими порами в них (сформовані весною  – першій половині літа)  та потовщені оболонки клітин з дрібними порами в них (сформовані у другій половині літа – восени); б) відкладена протягом активного вегетаційного періоду (весна, літо, осінь) деревина з провідними елементами (трахеями, трахеїдами), що мають потовщені оболонки клітин з дрібними порами в них (сформовані весною – першій половині літа)  та тонкостінні оболонки клітин з великими порами в них (сформовані у другій половині літа –  восени); в) відкладена протягом календарного року деревина з провідними елементами (трахеями, трахеїдами), що мають тонкостінні оболонки клітин з великими порами в них; г) відкладена протягом календарного року деревина з провідними елементами (трахеями, трахеїдами), що мають потовщені оболонки клітин з дрібними порами в них.

14. У молодих деревних рослин одного виду з помірних широт в порівнянні зі старими деревами річні кільця утворюються:

а) більш вузькими; б) більш ширшими; в) приблизно однаковими за шириною; г) більш потужним шаром у лубі (флоемі).

15. Органічні речовини, що утворилися в процесі фотосинтезу, рухаються по стеблу у низхідному напрямку по: 

а) провідним елементам деревини (трахеях та трахеїдах); б) серцевинним променям; в) провідним елементам лубу (флоеми) (ситоподібним трубкам); г) провідним пучкам перициклу.

16. Вода та розчинені у ній мінеральні речовини рухаються по стеблу у висхідному напрямку по: 

а) провідним пучкам епіблеми; б) провідним елементам деревини (трахеях та трахеїдах); в) провідним елементам лубу (флоеми) (ситоподібним трубкам); г) камбію.

17. Яку кількість камбіальних кілець можна  визначити на поперечному зрізі стовбура  десятирічного дуба?

а) 1; б) 5; в) 10; г) 20.

18. З бруньок підземної видозміни пагону кореневища розвиваються:

а) кореневі волоски; б) бічні корені; в ) додаткові корені; г) надземні пагони.

19. Потовщення одного чи кількох міжвузлів стебла, в яких відкладаються поживні речовини, називаються:

а) цибулини; б) стебла сукулентних рослин; в) бульби; г) гаусторії.

20. Підземна видозміна пагона, для якої характерні численні добре розвинуті м’ясисті листки (луски), у яких накопичуються поживні речовини, та вкорочена стеблова частина – денце, від якого відходять додаткові корені, називається:

а) цибулина; б) бульбоцибулина; в) коренеплід; г) кореневище.

21. У підземної видозміни пагону бульбоцибулині поживні речовини:

а) не накопичуються; б) накопичуються в покривних лусках; в) накопичуються в м’ясистих лусках; г) накопичуються у денці.

22. Філокладії – надземна видозміна пагонів, що мають вигляд плоских листоподібних пагонів з редукованими плівчастими листочками, розвиваються у:

а) винограду; б) дикої груші та терну; в) аспарагуса (заячого холодку; г) пирію.

Категорія: Передовий педагогічний досвід. | Додав: centum
Переглядів: 15131 | Завантажень: 595 | Рейтинг: 1.0/1